“Червоний. Без лінії фронту” – це вже другий фільм за романом Андрія Кокотюхи, але за часовими рамками він передує “Червоному”, в якому мова йде про упівця в ГУЛАГу. Зараз глядачів ще більше повернуть в минуле – в 1938-1939 роки.
Прем’єру обіцяють на 20 серпня вже цього року, розповів генеральний продюсер стрічки Володимир Філіпов. – Знімальний процес ми завершили й зараз переходимо до монтажного періоду. Вже навіть визначили дату прокату – є угода з потужним українським дистриб’ютором “Своє кіно”. Домовились про 20 серпня, тобто, на День Назележності в усіх буде нагода переглянути наш фільм, – запевнив Філіпов.
Всесвіт “Червоний”, як між собою називає сюжетну лінію знімальна група, починається в 1938 році і закінчується в 1992-му. – Є дуже багато невідзнятих і сцен, і сценаріїв, – пояснює режисер-постановник Тарас Ткаченко. – Тож маю сподівання, що ця сага буде складатись із 5 фільмів. Події першого фільму відбуваються в 1938 році-початку 1939. Це історія про народження борця. Думаю, для більшості тих, хто недотичний до цієї теми, кіно буде несподіваним. Вони побачать польський контекст подій того часу. Що упівці – це не хуторяни, які по лісах бігали, а інтелігенція, студенти, люди міського штибу. Для мене це було важливим. Вийшла дуже вишукана міська історія. Знімальна група обрала Тернопільщину невипадково. У фільмі можна буде побачити вулиці та закапелки Кременця та Бережан. – Все завдяки тому, що тут збереглися ці міста. Це велика рідкість, уявити такі знімання у Львові неможливо, – переконаний Ткаченко. – Ви не можете зняти у Львові Львів. Тому що його там уже немає. А ні Тернопільщині такі міста ще збереглися і це правдивий скарб для вас. Тож сподіваюся, що глянути на нього приїдуть інші кінематографісти, в тому числі і європейські. Наприклад, щоб зняти дореволюційну Польщу. Зараз завершили перший фільм з цієї історії. Є вже третій, післявоєнний. – Точно не вистачає стрічки про події 43-го року, – продовжує розповідати Ткаченко. – Є ще амбіція зняти післявоєнний час, коли багато хлопців потрапили в табори для переміщених осіб, що були в Німеччині та Італії. І хотілось би відправити нашого героя у 1992 рік, коли він повернеться в Україну і побачить синьо-жовтий прапор над міською радою. Думаю, Тернопіль тут повинен зіграти вже повністю свою роль. Так сага зараз на часі, вважає режисер-постановник. – Основна роль українського кіно – бути ідентифікатором, ми творимо ідентичність української нації, тож такі проєкти є важливими.
Те, що попереднього “Червоного” лише в Youtube подивились 3,7 млн людей і ще 5 млн переглядів на телебаченні, свідчать про те, що люди це дивляться. Це питання не касових зборів, а суспільної ефективності. Телеверсію також обіцяють.
– Але це буде не завтра, спершу треба йти до кінотеатрів, – пояснив Володимир Філіпов.
Світлина Сергія Люшняка
Немає коментарів:
Дописати коментар