середу, 9 січня 2019 р.

Олег Ущенко про кіно, ч. 8

сьогодні пригадували смішні історії навколо кіно.
уявіть.
зима. натура. мороз. перед обідом довідуємося, що хавчика не буде - у кейтеренгової компанії пожежа. продюсер ще з двома хлопцями поїхав до Києва за бургерами і чаєм.
виглядаємо.

така картина: їде з мигалками міліцейська легківка (то було ще до війни), а за нею - два джипи наших хлопців. приїжджають до нас.
з міліцейської виходить міліціянт і підбігає до джипа прода:
- я вас обіцяв провести по Києву і провів. а тепер обидва заплатіть штраф за стоянку у забороненому місці.

27.09.2018
історики світової кіноіндустрії колись напишуть, що на ІІІ Рівненському міжнародному кінофестивалі «Місто мрії» головою національної секції журі був Богдан Бенюк, а головою журі у міжнародній секції - Олег Ущенко. обидва вихідці з Прикарпаття. простими словами - гуцульська мафія.
28.09.2018
на ІІІ Рівненському міднародному кінофестивалі «Місто мрії» гран-прі отримав фільм «Міф». на цьому зійшлися думки членів журі національної та міжнародної секцій.
у цьому дуже багато символіки. бо вже не має серед нас ні Кантера - режисера фільму, ні Сліпака - головного героя цього фільму. ці хлопці вже на Правді і не нам їх судити. хоча вочевидь кожен з них зробив багато доброго.
хай цей приз буде протестом. так не має бути. вони обидва не мали загинути. це не допустимо, що такі таланти, як Сліпак, відправлють на передову. і не тому, що таланти. хоч і тому теж. і пофік, що він рвався воювати. невже тоді не було нікого поруч з ним, хто сказав би йому:
- чувак, охолонь. ти щавжди встигнеш вмерти. але зі своїм талантом ти зробиш для України у лями разів більше, ніж на передовій.
розумієте, після смерті Сліпака передова не спорожніла. а от його місце серед вершків європейської культури спорожніло. воно більше Україні не належить. бо такі люди, як переконливі носії державницьких ідеологем, для кожної країни на вагу золота.
а перед тим Україна втратила ще одного талановитого свого сина Марка Паславвського. вдумайтеся! ця людина, будучи мільйонером, закінчивши військову службу в елітному американському підрозділі у чині майора, коли почалася війна, прийняла громадянство України і пішла воювати рядовим! і хтось до цього qrwa допустив!


нехай наше гран-прі буде нагадуванням, що Україна не може розбазарювати такі таланти.


Третій фестиваль минув. трохи сумно... і радісно! бо через рік буде Четвертий Рівненський міднародний кінофестиваль «Місто мрії».


дякуємо вам, хлопці з передової, що маємо можливість доводити світові, що Україна існує. (роботи надіслали з 75-и країн.) і вибачте, дорогі наші Генії, що не зуміли вас вберегти.


життя продовжується.

30.09.2018



Телефонує зранку приятель:

- Не буде, Ольку, українського кіно, бо ті, хто допущені до грошей на українське кіно, 95% - комуністи, кагебісти, стукачі, агенти впливу і їх рідня. Все робиться так, щоби під патріотичними гаслами, прищепити масовому глядачеві відразу до вітчизняної кінопродукції. Не допустять олігархи в Україні української кіногалузі, бо мають телеканали, які зав'язані на виготовлення і прокат російської кінопродукції.

І тут я заржав. Голосно і демонстративно.


А, знаєте чому?

Бо минулого літа цей самий чоловік з таким самим впертим азартом доводив, клявся, навіть міг покусати, якби хто заперечив його твердження, що Україна ніколи не отримає Томосу, бо всі-всі олігархи з їх бізнесом прив'язані до Росії.

Подумалося, хмара людей думало і думають аналогічно. Найперше, тому, що дух тотальної зради легко виправдовує власні проїзди. Всі ми знали людей, які доводили, що Томосу ніколи не буде, а перед тим доводили, що не буде безвізу.

Все у нас буде! І кіно, і індусьріальна держава. Бо ми можемо все! Якщо захочемо, то можемо практично голими руками з нуля в умовах війни відновити армію. А знаєте чому у нас все вийшло з армією? Бо, коли приперло, то ми об'єдналися і, замість критикувати, почали допомагати.
09.01.2019





Немає коментарів:

Дописати коментар