.Стільки емоцій, стільки відгуків. Усе це надзвичайно приємно.
Нагадаю, що стрічка — про військовослужбовця Oleg Reveha та його бойового побратима — собаку Паркера. Це дуже щира і правдива історія про братерство і сестринство, дружбу, відданість і підтримку.
Дякую всім, хто завітав на прем’єру.
Також велика вдячність нашим партнерам: Українському культурному фонду, компанії «Моршинська», ветеринарній клініці «Здоров’я тварин».
Олеже, дякую, що довірився, відразу сказав мені: «Так», а ще працював, організовував і вболівав за результат.
Мишко Адамчак вдячна, що відразу підписався і взявся до роботи: складав найстрашніші таблички, приборкував документи, адміністрував процеси. Я могла бути абсолютно спокійною за цю частину.
Режисерці Люда Мила — за те, що жила цією історією кілька місяців на всіх-всіх етапах
. Працювала на зйомках навіть тоді, коли на Київ хмарами летіли дрони. Хто мав справи з Людою, той знає, що вона робить так, аби історії працювали.Igor Chornyak — наш режисер монтажу та оператор, який взяв фільм у роботу, попри неймовірну кількість інших проєктів
, їздив Карпатами, Києвом та іншими цікавими місцями, витримав енну кількість ітерацій правок, а ще дуже вболівав за успіх прем’єри.Bohdan Ryzvaniuk. Як він працював на знімальному майданчику, коли треба було організувати складні динамічні зйомки, — це щось. Можна знімати окремий фільм
. Дякую за всі кадри та ідеї.Diana Poliova — постійна підтримка протягом проєкту: від ефірів у Чернівцях до потрібних контактів і патчів у вигляді лапок
.Ірина Карпіш. Це та людина, до якої я можу написати посеред ночі та сказати: «Рятуй, жінко, на завтра треба брендвол». І вона зробить
.Тетяна Мірзаєва — повелителька договорів та рахунків. Спасибі, що за цю частину ми повністю спокійні.
Загалом наші зйомки, які переважно відбувалися на вихідних і під час відпусток, — це неймовірний квест. То перед нами на трасі стався приліт, довелося вночі діставатися Києва в об’їзд. То робота в лісі біля Києва саме в момент дронової атаки, коли безпілотник збивали прямо над нами. То стрімкі Карпати, де машиною на передньому приводі довелося виїжджати вночі заднім ходом.
Дякую всім, що витримали. Нашим друзям та партнерам — за підтримку, поширення та відгуки.
На прем'єрі я вдивлялася в кожне обличчя, яке могла розгледіти в напівтемряві, ловила усмішки і сльози. І думала про те, як неймовірно радісно бачити, що наша історія так відгукнулася людям. Дякую, що прожили цей фільм разом із нами.
#запідтримкиУКФ
Фото: Олена Максименко, друг Зеник
Немає коментарів:
Дописати коментар