неділя, 6 березня 2022 р.

Юрій Матевощук:Блокпост

Докидаєш дрова в бочку, над її вогнем одразу з'являються п'ятдесят замерзлих пальців.
Піднесено обговорюємо останні новини, прогнозуємо час нашої перемоги та сміємося з мордорських невдах на гадяцькому сафарі.
Сьогодні чергуємо дванадцять нічних годин. На відміну від денної зміни, через блокпост проїжджає менше транспорту, проте головне завдання - не втрачати пильності.
- Приготуйте документи для перевірки, відкрийте одинадцяту сторінку паспорта. Звідки і куди прямуєте? За якою адресою мешкають родичі? Вважайте, що за сорок хвилин починається комендантська година. Чи везете з собою заборонені предмети? Зброя, боєприпаси? Відкрийте бардачок та багажник. Що під сидінням? Що у цій сумці?...
Зі зброєю від'їжджають на окремий огляд.
Кожного дня повз тебе проминають сотні дорослих та дитячих облич. Вони везуть свою втому, виснаження, страх, поневіряння та купу запитань про шлях далі.
Під'їжджає грузин зі сім'єю. Їх семеро. Вони з Бучі, встигли проїхати міст, який за десять хвилин після цього підірвали. Каже, що бензину у нього залишилося на п'ять кілометрів. А заправки вже не працюють.
Відправляємо його до місцевого готелю, проте за якийсь час він повертається - не відчинили.
Один з мисливців зливає зі своєї старої "Шкоди" бензин та каністрою заливає в бак автівки грузина. Його донька дуже дякує і каже, що ми ще обов'язково побачимось після перемоги. І коли вони вирушають, кожен з нас про себе надіється, що машина таки доїде до місця призначення, бо вона хоч і дорога, але находу ледь не розсипається.
А от для жінки з дитиною солярки не знайшли. Тож взявши в нас канапки та молоко, вони залишаються ночувати в автівці на блокпосту.
Патрулі: пароль, запит-відгук...
Зазвичай плачуть або від горя, або від щастя.
У зворотньому напрямку прямує довга колона з технікою. Наша.
Виходить молодий солдат і голосно вітається "Слава Україні". Недовго перемовляємося, підбадьорюємо одне одного. І коли він вже повертається, я згадую про якісь харчі. Біжу за ними, та в поспіху закидаю в кабіну Краза. Повечеряєте.
Кожен водій з колони проїжджаючи повз нас, піднімає вгору руку, пальці зжаті в кулак.
І коли вони зникають з твого кругозору, ти розумієш, що це були сльози гордості.
Світлина з всемережжя

25 коментарів

Немає коментарів:

Дописати коментар