Про "Чорного козака"

Втративши останні крихти здорового глузду, як справжня маніячка :) я знову пішла сьогодні на "Чорний козак". 

Сиджу і співаю: "Гей була в мене коняка, тай коняка-розбишака, була шабля ще й рушниця, ще й дівчина-чарівниця. " Гарну пісню написали Єдлічка з Щоголєвим, а Чабанюк геніальний фільм зняв.

Я колись передмову Шевченка до "Кобзаря" читала і вичитала в нього закид сучасникам, що не бачать вони свого народу таким, як Бог його сотворив.

Люди, які "Чорного козака зняли, вони українському народу показали, яким його Бог сотворив. Дзеркало, в якому правда. Наче мені мене показують, і те видно, чого я сама ніколи не бачила, але є воно в мені. 

Ми так живем в Україні сотні і сотні років. Зубоскалимо і пліткуємо, а ще дбаємо, щоб котів і голубів було рівно стільки, скільки треба, і дурять нас писарі, а грішники з того світі приходять зорати поле. Святі приїздять на білих конях і приносять сніг, а подоляночка будить землю навесні. І козак Мамай висить на стіні, бо ще й хати не було, а Він вже Був. 

(Є маленька неточність, у фільмі жінки носять на шиї коралі і баламути. Я баламутів не маю, не надбала, а коралі є. :)

В рецензіях пишуть про аматорство, а я аматорства не помітила. В тому місці, де абсолютна більшість професіоналів зупинялись, штампуючи сотий варіант водевілю на "українську тему", творці "Чорного козака" продовжили копати, розгребли намул і добрались до джерела. Врешті, геніальність - це ж не диплом чи професійний досвід, вона або є, або - нема. Можна вважати знімальну групу умовного "Москвича в Карпатах" - професіоналами, тільки тоді давайте вже Довженка назвем аматором і , нарешті, відновимо світовий гармоніус.:)

Оксана Яцюк

Оце кілька днів хочу написати і мучусь, чи варто, чи не набридла я вам своєю патетикою. Шевченкові сумніви "для кого я пишу, для чого..." і до мене вчепились. Та що вдію, як подивилась "Чорного козака", так і крутиться в голові пісня про коняку. Музика у фільмі бездоганно підібрана, то фоном "чорна земля ізорана" награють, то подоляночку наспівають, а "Гей була в мене коняка" - це і логічне завершення сюжету, і місточок між поколіннями українців. "Нерозривна єдність часів, душ, сил і здібностей" - написала про останні хвилини фільму Valentina Lenivkova,і я теж це відчувала. Співають "Гей була..", і ми розуміємо, що нічого не закінчилось, кінця немає в цій історії, втрачаються шаблі і коняки, але дух незнищенний, чи ми в лісі, чи в полі, чи з плугом, чи з шаблею - завжди є хтось, хто озветься на наш поклик. 

"Чорний козак" - і є таким покликом. Як і "Щедрик", до речі.

Оксана Яцюк